Залежність від азартних ігор: 15 ознак, що час звернутися за допомогою

У цій статті ми поговоримо про те, які існують типи залежності від азартних ігор, як влаштована механіка залежності та які етапи її розвитку виділяють, чи можна впоратись самостійно і які ознаки говорять про те, що необхідна допомога фахівців.

Типи залежності від азартних ігор

Залежність від азартних ігор поділяється на два типи: патологічна та непатологічна.

Непатологічна залежність — дія, що тягне за собою ризик втрати чогось цінного (зазвичай грошей), у надії виграшу чогось більш цінного за невизначеного результату. Непатологічних гравців називають соціалізованими азартними гравцями, тобто людьми, які не втратили контроль над грою.

Патологічна залежність — згідно з американською класифікацією DSM-V: порушення контролю над захопленням, що має вияв ігроманії, та тягне за собою руйнівні наслідки для сімейного, професійного та соціального життя.

У США патологічних гравців діагностують за такими критеріями:

  1. Стійка та повторювана потреба грати в азартні ігри, яка викликає клінічно значущі порушення, що виражаються у гравця протягом 12 місяців;
  2. Потреба збільшувати розмір ставок з метою досягнення бажаної гостроти відчуттів;
  3. Занепокоєння та роздратування під час спроб скоротити час гри або залишити гру;
  4. Неодноразові, але безуспішні спроби контролювати власну пристрасть до гри, скоротити час гри або кинути грати;
  5. Занурення в гру (наприклад, постійне повернення в думках до минулого досвіду ігор, думки про те, як отримати перевагу в грі, або планування чергової можливості зіграти, продумування способу знайти кошти для гри);
  6. Відчуття пригніченості, безпорадності, провини, тривоги та депресії;
  7. Повернення до гри через кілька днів після програшу з метою відігратися;
  8. Брехня з метою приховати рівень залученості в гру;
  9. Азартні ігри ставлять під загрозу стосунки з близькими, роботу, навчання або перспективи кар’єрного зростання;
  10. У разі відсутності коштів через гру людина перекладає розв’язання цих проблем на інших.

Як розвивається залежність від азартних ігор

На початкових стадіях ігровий розлад не так легко розпізнати, й оточуючі здогадуються про її наявність вже за очевидними ознаками. Ігроманія, як і будь-яка залежність, має кілька стадій розвитку. Починається все з безневинного бажання проводити все більше часу за грою.

До перших ознак належить висока залученість до гри та сильні переживання: людина постійно прокручує в голові й обмірковує минулу гру, відчуває спонукання до нової. При цьому людина збуджена і відчуває постійну тривогу, рівень якої зростає в міру того, як ігроман закінчує грати та стикається з необхідністю вигадувати нову версію обману для сім’ї чи друзів.

Згодом у гравця виникає потреба реалізовувати бажання грати дедалі частіше. Він ще суб’єктивно не відчуває психічного напруження від гри, вона, як і раніше, здається йому безневинним заняттям.

Людині стає все складніше перебороти бажання грати. Виникає нестримний потяг, гравець не може зупинитися навіть після виграшу. Результатом стає програш усіх грошей, і лише відсутність коштів може тимчасово зупинити гравця. Попри численні невдачі, він переконаний у тому, що неодмінно відіграється і зірве куш, тому продовжує грати зі зростаючим ентузіазмом.

Далі з’являється дратівливість під час припинення гри. У голові гравця постійно крутяться думки: «як знайти гроші на гру?», «що можна продати?», «що можна закласти?».

Ігроман до останнього намагається приховати свій справжній мотив до гри. Він вигадає що завгодно, але не зізнається у своєму захопленні, навіть якщо вже сам відчуває, що зіткнувся зі складнощами.

Наступний етап — думки про гру починають займати більшу частину життя гравця. У паузах між іграми залежна людина намагається знайти гроші для ставок, нескінченно бере позики у родичів, продає майно чи бере кредити, можливо, навіть займається крадіжками. Програючи знову і знову, вона стає одержимою. Протягом цієї стадії вона будь-якої миті може опинитися у важкій депресії.

Як влаштований механізм залежності

Механізм формування ігрової залежності заснований на частково неусвідомлюваних прагненнях і потребах: уникнення реальності та потреба у прийнятті на себе інших соціальних ролей. У процесі гри гравець відчуває розслаблення та зниження емоційної напруги, він відволікається від проблем і сприймає гру як приємний спосіб проведення часу.

За цим механізмом поступово розвивається залежність. Адикція до гри починається тоді, коли після її закінчення людина продовжує постійно думати про гру і прагне знову брати в ній участь.

Людина зазвичай плекає цю залежність, тому що вона приносить задоволення. Будь-яка залежність, у тому числі й ігрова, фіксується переважно на стані комфорту, у випадку гравців — це виграш. Гра заповнює собою певну порожнечу в житті та свідомості гравця, потреба у заповненні якої є дуже сильною. Це може бути нестача любові, уваги, захоплення, соціального схвалення або професійної реалізації.

Що треба робити й чи потрібна допомога ззовні

Припустимо, що людина побачила у собі симптоми ігроманії й готова робити кроки назустріч позбавленню від залежності. Позитивні ознаки — критичне мислення та усвідомлення того, що не все гаразд. Плюсом можна вважати здатність до початкового самоаналізу, оскільки наш розум часто грає з нами у такі ігри як: «мені здалося» або «цього разу не вийшло через…».

Найпершим кроком є концентрація на фактах, які неможливо додумати, відчути чи припустити. Вони визначаються без суб’єктивної оцінки. Наприклад:

  • Скільки годин я проводжу за грою?
  • Скільки грошей я програв за минулий тиждень? А за позаминулий? Яка тенденція?
  • Скільки годин на добу я сплю? А скільки я спав до того, як почав грати?
  • Як часто я спілкуюся зі своїми друзями/сім’єю? Чи змінилася частота чи регулярність комунікації після початку моєї ігрової діяльності?

Маючи на руках факти, нам простіше знайти точку опори та визначити свій стан на цей момент. Після первинного аналізу можливі два результати:

  • Якщо фактичні показники не змінились, погіршення стану може бути пов’язане з непрямими проблемами та труднощами, де ігрова діяльність виступає заміщувальним та відволікаючим фактором та зміщує фокус вашої уваги з інших сфер життя;
  • другий варіант — об’єктивна оцінка показує вам невтішну динаміку, що безпосередньо пов’язана з ігровою діяльністю.

15 ознак, що потрібна допомога фахівця

Однієї або декількох ознак уже достатньо для звернення по допомогу до психолога чи психотерапевта, що спеціалізується на роботі з залежностями.

Ознака №1 — різка зміна способу життя та режиму дня

Подібні метаморфози помітні не лише вам, але й родичам, друзям або сусідам. Наприклад, ви були дуже активним, вели здоровий спосіб життя, багато спілкувалися з людьми, і раптом стали замкнутим, не виходите з дому, вам байдуже, що їсти, як вдягатися тощо. Може відбутися й інша трансформація: людина була врівноваженою, а стала гарячкуватою і ледь не з піною в роті доводить свою правоту кожному зустрічному.

Ознака №2 — тривала апатія

Вам не хочеться нічого, крім гри, ви байдужі до навколишніх подій. Із цим станом працюють і психологи, і психотерапевти. Втім, якщо подібне відчуття супроводжує людину понад два місяці, швидше за все, необхідно обрати другий варіант.

Ознака №3 — нав’язливі думки

Іноді може здаватися, що вашими думками хтось керує, ви відчуваєте неможливість перемкнути увагу з теми гри на щось інше. Уява може спровокувати відчуття змови проти вас, навроків тощо.

Ознака №4 — суїцидальні думки

Цієї ознаки вже достатньо для того, щоб звернутися до психотерапевта.

Ознака №5 — чуєте сторонні голоси чи звуки, несподівано бачите різні образи

Наприклад, голос каже вам, що сьогодні вам обов’язково посміхнеться удача, зірки стануть у потрібному порядку, тому сьогодні слід ризикнути «по-крупному».

Ознака №6 — спалахи раптової та необґрунтованої агресії

Ще нічого не сталося, але вас уже все бісить, ваше оточення виводить вас із себе. Хтось переживає це відчуття всередині, а хтось спрямовує на близьких.

Ознака №7 — втрата орієнтації в часі та просторі

Під час тривалої гри ви не орієнтуєтесь, де знаходитесь, який сьогодні день і що відбувається довкола. Вам важко зібратися з думками.

Ознака №8 — забуваєте важливі події зі свого життя та недалекого минулого

Наприклад, друг стверджує, що ви домовилися зустрітися, але ви не розумієте, про що йдеться. Ви ніби відчуваєте провали в пам’яті.

Ознака №9 — зловживання алкоголем та наркотиками

Таким чином ви знімаєте стрес від гри.

Ознака №10 — втрата апетиту

Ви або забуваєте поїсти, або навпаки — їсте все підряд і не можете зупинитися. Харчова поведінка — один із найпоказовіших індикаторів психологічного стану людини.

Ознака №11 — кошмари або повторювані фантастичні сни

Вранці ви їх чудово пам’ятаєте в найменших деталях, і вони вас лякають. Також не дуже добрий знак — безсоння.

Ознака №12 — раптове загострення ВВВ

З’являється відчуття, що ви виняткова людина, яка прийшла в цей світ для великих перемог, ви відчуваєте сильний внутрішній потенціал у везінні та фортуні.

Ознака №13 — втрата сенсу життя

Ознака №14 — постійне відчуття тривоги

Фонове відчуття тривоги не залишає вас навіть коли ви не граєте. Це відчуття базується на різноманітних страхах — «а що як хтось дізнається», «а що як вимагатимуть повернути гроші» тощо.

Ознака №15 — ви не готові звертатися до фахівця

Хоча й помічаєте за собою деякі з цих ознак. Здорова особистість відрізняється від нездорової наявністю критичного бачення свого стану: є проблеми — йду до лікаря, психолога, психотерапевта. Проте якщо з’являється серйозне недомагання, людина зазвичай до останнього думає, що все гаразд і їй не потрібна допомога.

Чи можна побороти залежність самостійно

Розвинене критичне мислення може стати фундаментом для самостійних кроків в боротьбі з залежністю. За умови високого рівня самоорганізації, людина може спробувати розробити план виходу із залежності.

План має враховувати індивідуальні особливості гри, передбачаючи поступове зменшення обсягів, частоти чи сум, або повну відмову від гри. Важливий момент при розробці плану — людина має самостійно його продумати і справді хотіти досягти результату.

Ключові цілі плану мають бути прив’язані до часових проміжків. Наприклад:

  • «Протягом 2 місяців я збираюся скоротити свої витрати на гру вдвічі».
  • «Наступного тижня я можу грати тільки два дні».

Фіксація в часі необхідна для оцінки результату. Якщо терміни виконання поставлених цілей систематично зриваються — це свідчить про те, що час звертатися до фахівця.